Не буду торкатися хрестоматійного дуету донна та альфонс. Це явище споконвічне: завжди існували вродливі хлопці і заможні жінки, яким з певних причин кортіло водити таких хлопців на повідку.
Я хочу поговорити про інше. Про ситуацію, коли люди довго живуть разом, і ось виявляється, що вона захопилася бізнесом, який, попри всі складнощі та негаразди, розвинувся до середнього або навіть великого. Жінка відкриває нові мережі, керує кількомастами співробітників, фотографується із зірками, її друзями стали фінансові аналітики. Про неї пишуть у жіночих журналах, з нею радяться з будь-якого приводу, її нагороджують орденами. Усі вклади в родинний гаманець – її.
А він... Його статки чомусь такі самі, як за часів, коли вони побралися. Або трохи вищі, але такі, що не витримують жодного порівняння з її. Його науково-дослідний інститут закрили ще на початку незалежності, він пробував працювати державним службовцем – не вийшло, повернувся в науку, і збагнув, що це нікому не потрібно, крім, можливо, нього. Йому не стало природних здібностей й бажання виїхати працювати закордон. Він ніяковіє в костюмах від Бріоні, що вона йому купує. Він не знає, як поводитися з її новими навіть не знайомими, а «зв’язками». Він боїться попросити зайву колу в п’ятизірковому готелі на Мальдивах. Він пригадує ті часи, коли вони тиснулися одне до одного в наметі, і його частенько будив «дзвоник». Щоранку він уперто вдягає старий светр та штани, бере термос і канапки, їде до свого інституту, копирсається у схемах. Можливо, йому вдасться зробити винахід, який згодом вона пробиватиме по всіх інстанціях, а він почуватиметься так, наче все це винайшла саме вона.
Пам’ятаєте, як казав славетний Гоша в кінострічці «Москва сльозам не вірить»: «Дружина не може заробляти більше за чоловіка, інакше це не буде родина». Вони обоє почуваються незручно. Він починає соромитися її, а вона – його. Її подруги часто називають його невдахою, поряд з нею починають крутитися інші чоловіки. Звичайно, вона намагається влаштувати його на роботу, хоча б до себе, на посаду віце-президента, але він категорично відмовляється. «Він у тебе лінько та бездар», – починає говорити навіть її мама. Він відчуває свою інакшість, обтяжливість, зайвість, йому подобається смачно їсти та пити, ні в чому собі не відмовляючи, але йому щоразу соромно. Хоча трапляються і ті, кого це повністю влаштовує. Її успішність так тисне на нього, що він узагалі не хоче нічого робити, чим дратує її ще більше.
Треба бути дуже мудрими людьми, щоб у такій ситуації не загубити одне одного. Частіше за все така родина розпадається. У моїй практиці був випадок, коли жінка подавала на розлучення, мотивуючи заяву тим, що чоловік відмовляється бути бізнесменом та заробляти гроші.
Взагалі, гадаю, успішність дружин та фінансовий застій чоловіків – справжня соціальна проблема, якщо жив би тепер Іван Нечуй-Левицький, то неодмінно написав би нову «Кайдашеву сім’ю».

Лариса Денисенко