Усі чоловіки в коломийському селі Мишині вдатні до музики

Після Різдвяного посту в Україні знову чути вигуки «Гірко!». Черговий весільний сезон у розпалі. Одна за одною стають на рушничок молоді пари. «Аби щасливо, аби на долю, аби якнайбільше таких, – і нам буде робота», – кажуть музиканти з покутського Мишина, що на Коломийщині.
– Я їздила багато по світі, багато де побувала, але такого музикального села ще не бачила, – стверджує директор місцевого Народного дому Ганна Луцак. – У нас у кожній хаті, без перебільшення, таки знайдеться бодай один музикант.
Колись більшість з мишинських музик, за словами скрипаля Романа Кавацюка, ніколи й ноти в очі не бачили. Проте без музичної освіти мишинці грали так, що у визнаних маестро сльози на очі наступали, а столичні збирачі народних мелодій могли годинами записувати все, що награвали «неграмотні покутяни».
Зате тепер діти та онуки отих сільських маестро мають щонайменше музичну школу, багато хто закінчив спеціальні заклади: музичні та музично-педагогічні училища, а хтось – і ВНЗ чи консерваторію. І хоча за спеціальністю працює мало хто, всі мишинські чоловіки грають по весіллях. Така вже традиція.
Проте життя весільного музиканта не таке безтурботне, як здається на перший погляд. «Ми маємо бути завжди веселими, привітними і доброзичливими й не виказувати своїх проблем, хіба, не доведи Господи, хтось із близьких помре, – каже пан Роман. – Адже варто односельцям побачити сумного музиканта, як його ніхто не захоче брати на весілля. Подейкують, це погана прикмета: або весілля не вдасться, або молоді незабаром розлучаться. Хоча розлучаються через зовсім інші причини, але ж буває, що говорять про сумних музикантів як причину розпаду молодої сім’ї».
Отож, щоб усе вдалося, перед кожним весіллям мишинські музики йдуть до церкви, а після забави віддають частину заробленого бідним або на храм. «Може, тому пари, яким ми відіграли весілля, майже не розлучаються», – сміється інший музика Василь Козьменчук.
А ще запорукою веселої та доброї забави є щедрість господарів. Оплата музикантів залежить від того, де і скільки днів вони грають. У середньому весілля обходиться від 2 500 до 4 000 гривень. Але, за словами музикантів, річ навіть не в сумі, а в тому, наскільки щиро і від душі їм платять. «Бувало, прийдеш до багатих, але скупих господарів, а тобі наче руки і язик спутало: не можеш ані грати, ані співати, – розповідає Роман Кавацюк. – А іноді якійсь сирітці так граєш, аж гори трясуться».
На весіллях мишинські музиканти намагаються поводитися ґречно: не пити (хіба що сто грамів для гумору), не лихословити, не пліткувати. Зате з молодичками пожартувати вони завжди охочі. Бо ж недаремно кажуть, що всі музики на час весілля «нежонаті». Але, незважаючи на маленькі пустощі, мишинці кажуть, що дім, родина, діти – для них завжди залишаються святими.
Грають прикарпатці на старовинних музичних інструментах. Кажуть, що вони зберігають енергетику, талант і вміння їхніх предків. Це їм дуже допомагає. «Ось на цій сторічній скрипці грав ще мій прадід, – каже син Романа Василь. – І якщо її правильно зберігати – в темному і прохолодному місці, то вона ще й онукам стане в пригоді».

Галина Плугатор