Подушки і подушечки

26 тиждень

Мене покарано. За пихатість, самовпевненість й оту особливу жіночу дурість, яку в народі ще називають стосунками «свекруха-невістка». Переступаючи поріг її дому, завжди хапалася за голову: це ж навіщо вам стільки подушок?! Хоча на її ліжках, ніде правди діти, були не тільки подушки, але й подушиська, подухи і маленькі, менші й зовсім малюсінькі подушенятка.

«Ці – для слонів, а оці – для мишенят?» – запитувала тоді сконфужену свекруху й видавалася собі вершиною дотепності. От, мовляв, яка цяця, поставила на місце старшу жінку. Буде вона тепер у мене під каблучком!

І покарана. Двадцять шостий тиждень вагітності не минає даремне: ми з малям набираємо вагу, і у мене якісь спазми в ногах, трохи поболює в спині та ділянці тазу. Сьогодні вночі дитя так тицьнуло попід ребра, що в очах заплигали зорі.

«Спи та відпочивай тільки на боку, – порадила моя лікар Галюсик. – Кругом себе, а також між ногами та під спиною нехай будуть маленькі подушки».

Безпомічно роззираюся. Немає жодної (!!!) маленької. А з великими воно якось… теє… Надто якщо покласти між ногами. І тут я згадую, де бачила клондайк подушок….

…Позичивши у Сірка очі, топчуся на порозі свекрушиної домівки. «Я… ну… Мені б… Дайте, будь ласка, кілька подушечок», – випалюю одним духом, щоб довго не мучитися.

«Тобі яких: тих, що для слонів, чи тих, що для мишенят?» – не моргнувши оком, запитує моя мудра свекруха…


Ната ТОРСЬКА