Теплі весняні деньки та яскраве сонечко кличуть на вулицю, до ігор. А тут – учися, учися... Кожна матуся школяра знає не з чужих слів, як важко дотягнути до кінця навчального року. Що гарячіше припікає сонечко, то важче посадити улюблене чадо до домашніх завдань. Бува, що жодна мотивація не діє.
Як допомогти дітям без зайвих проблем закінчити навчальний рік, радить психолог-практик Тетяна Фурман.
– Так, кінець навчання – це важкий, навіть стресовий період для школяра. Адже мало того, що вчитися не хочеться, дитина вже дуже втомлена. Вона мріє про канікули й нерідко просто не може змусити себе сісти за книжки. Пам’ятайте, що в цей час школяр як ніколи потребує вашої уваги й підтримки. У жодному разі не гримайте на дитину. Прийнятною може бути проста формула: «Не хочу, але треба». Поясніть малюкові, що мама з татом ходять на роботу й заробляють гроші, а навчання – це його робота, він теж заробляє – оцінки. Заохотьте, мовляв, якщо постараєшся й закінчиш навчання з хорошими оцінками, на тебе очікує приємний сюрприз (це може бути річ, про яку давно мріяла ваша дитина, відпочинок біля моря тощо). Ваш школяр має зрозуміти, що для того, аби жити у достатку в майбутньому, треба гарно навчатися.
Дуже добре, коли між батьками й дитиною є порозуміння. Поговоріть зі школярем, з’ясуйте, через що він не хоче вчитися. Дивлячись у вічі, скажіть: «Я тебе дуже люблю, і мені було б надзвичайно приємно, якби ти трішечки постарався й приніс додому хороші оцінки».
Навчіть школяра ставити перед собою мету й завжди її досягати, адже той, кому це вдається, зазвичай успішний у житті. Ті, хто цього не робить і пливе за течією, не матимуть жодних яскравих подій. Досягаючи мети, людина не лише підвищує власну самооцінку, а й формує в собі переконання, що зможе досягти всього, чого захоче. Це дуже важливо у період становлення особистості. А почати треба з малого.
* Передусім складіть разом перелік завдань. Порадьте школяреві завести записничок, де він нотуватиме завдання, що їх перед собою ставить. Важливо встановити термін виконання. Це привчить до організованості й дисциплінує. Визначте «винагороду», яку школяр отримає за досягнення мети.
* Складіть перелік перешкод, що з ними, можливо, доведеться боротися на шляху до досягнення мети. Спільними зусиллями розробіть план, як подолати ці перешкоди.
* Визначте підзавдання: розбийте великі завдання на багато дрібніших, так школяреві легше буде їх виконувати.
* Дайте дитині настанову, що не треба боятися вчитися. Коли щось не вийде з першого разу – не біда. Можна розповісти якусь історію із власного досвіду (скажімо, як вам вдалося з енного разу розв’язати задачку з геометрії).
* Хай дитина знайде друзів, чия мета збігається з їхньою (приміром, підтягнути хвости з історії, скласти нормативи з фізкультури), адже завжди легше долати перешкоди з кимось. За взірець школяреві становіть тих, кому це вдалося, але у жодному разі не порівнюйте власне чадо з відмінником, мовляв, він ось який білий і пухнастий, а ти нездара. Це дуже травмує психіку дитини, може навіть виникнути відчуття меншовартості.
Не забувайте заохочувати школяра. Якщо дитина бодай на малесенький крок наблизилася до здійснення мети, подякуйте їй за це. І повірте, що наступний крок буде набагато легшим.

Науковці довели, що, коли людина досягає мети, в її організмі виробляється допмін – гормон, який відповідає за почуття задоволення. Він стимулює ставити перед собою нову мету.

«ЛЮБІ МОЇ, ПОТЕРПІТЬ»
Вчитель початкових класів Любов СЕЛІВЕРСТОВА:
– Найважчий період для наших школяриків – то саме кінець навчального року. Не секрет, що шкільна програма не з легких, і дітям, а надто першачкам-шестиліткам, опановувати її ой як непросто. Нові теми в останній місяць навчання даються їм важко, тому доводиться щось вигадувати, аби зацікавити. Часто матеріал подаємо в ігровій формі, а навантаження мінімізуємо. Намагаємося більше гуляти. Навіть уроки трудового навчання проводимо на повітрі, а іноді замінюємо екскурсіями. До речі, батькам теж раджу не нехтувати прогулянками, а надто перед виконанням домашніх завдань, бо це добрий відпочинок. Неодмінно треба влаштовувати фізкультхвилинки, аби діти розім’ялися й змінили діяльність. Удома теж не лінуйтеся й робіть коротенькі перерви між виконанням домашніх завдань. А загалом кажу діткам так: «Любі мої, до кінця навчання залишилося кілька тижнів, тож постараймося ще трішечки, аби потішити батьків нашими успіхами. Знаєте, як вони зрадіють?! А потім усі підемо відпочивати на канікули. Уявіть, скільки цікавого на вас чекає! Та для цього треба попрацювати».


Оксана ГОЛОВІЙ