Чи завжди слід очікувати, що мамин хист малювати передасться доньці, а татова любов до футболу – синові?

«Гени пальцем не розмажеш», – так часто каже мама, коли син курить або п’є, наслідуючи тата, коли донька вперто доводить своє, коли малюк несвідомо копіює звички батьків.
«Наша донька хизується власним одягом перед учителями, і в цьому винна ти, бо сама завжди так робиш, а вона вчиться у тебе!» – кричить батько. «Наш син такий упертий, як ти, і вже нічого не зміниш у його вдачі, то все ти винний! Що одне, що друге – характери!» – зазвичай уїдливо констатує мати. Але не варто шукати крайніх у таких ситуаціях, адже в усьому винен отой мікроскопічний ген – ділянка молекули нуклеїнової кислоти, що визначає спадкові ознаки організмів.
Звичайно, шкідливі звички передаються передусім. Хіба винна дитина, що в ранньому віці у неї виявляється потяг до спиртного, куріння? Хоч як смішно, але сила манюсінького гена величезна і накладає відбиток на все життя людини.
Про те, як спадковість упливає на малюків, СіД дізнавався в психолога-практика Алли Матвеїчєвої.

– Чи направду інформація, закладена на генному рівні, впливає на характер особистості?
– Однозначно. Усе, що заклала природа, впливає на особистість. І виховання, і соціальне середовище, і, найголовніше, генна спадковість позначається на характері людини. Лише ми самі силою волі можемо розвинути або притупити ті чи ті риси, з якими народилися.

– Чи можна уникнути ланцюжка: гени тата + гени мами = генетичний код дитини?
– Звичайно, можна. Діти не завжди повторюють батьків, можуть частіше копіювати дядька чи тітку або навіть бабусю з дідусем. Буває, що сильнішими виявляться гени одного з батьків. 50 на 50 трапляється дуже рідко.

– Чи можна завдяки правильному вихованню уникнути спадкових шкідливих звичок?
– Батьківська опіка, виховання, любов значною мірою впливають на розвиток дитини. Саме вони можуть скерувати оті спадкові фактори у потрібне русло. Тобто від батьків передусім залежить, якою виросте їхня дитина і які цінності будуть для неї головними.

– А як щодо самовиховання?
– На ранніх етапах розвитку про самовиховання, звісно, не йдеться. Але в підлітковий період воно направду багато важить у формуванні особистості. Усе залежить від людини лише тоді, коли вона вже свідомо може розпоряджатися власним життям. А якщо дитина ще маленька, то її дії та вчинки залежать суто від спадкових ознак, що їх передали батьки.
Отож, коли мудрі батьки правильно виховують дитину, водночас вони виховують і себе. А це підвалини самовиховання. Тобто, любі матусі й татусі, мусите затямити, що малюки – як пластилін, вони будуть такими, якими ви їх зліпите...

Катерина ДОВГОПОЛ, студентка ВНУ