Не хочеться, але таки мусимо нагадати батькам: невдовзі 1 вересня... Клопотів, звісно, побільшає. Особлива увага – першокласникам, адже то чи не найбільша подія в житті дитини. Як зробити перехід від канікул і відпочинку до шкільних занять менш болісним для учнів та батьків, СіДу розповіла практичний психолог Тетяна Фурман.

ПЕРШИ РАЗ У ПЕРШИЙ КЛАС
Дитина, яка йде до першого класу, має бути соціально зрілою, її психічний розвиток мусить відповідати віку. Малечі треба знати, як поводитися в незнайомій обстановці, що можна, а що – ні, додержуватися певних правил. Програма першого класу дуже складна і насичена. Дитині, у якої не розвинено моторику рук, яка не знає алфавіту, не вимовляє всіх звуків, не навчена жити за режимом, буде важко. Батьки мають усе це врахувати. Якщо малюк не відвідував дитсадка, за рік до початку нового етапу в житті, варто записати його до «маленької школи» – тамтешній рівень підготовки досить високий. На мою думку, дитині ліпше йти до школи в 6,5 року.

ВЧІТЬСЯ УСІЄЮ СІМ’ЄЮ
Перш ніж дитина втягнеться у шкільне життя, вона муситиме пройти нелегкий період адаптації. З початку серпня вдома слід дотримуватися такого ж режиму, як і в школі. Треба вчасно вранці прокидатися, виконувати певні завдання: прочитати 1–2 сторінки улюбленої книжки, помалювати, пописати. Нехай малюк робить те, що йому подобається. Водночас батьки мають бути активними учасниками, а не наглядачами. Читайте разом або кажіть: «Почитай, будь ласка, вголос. Мені дуже подобається, як ти це робиш». Створюйте такі умови, щоб дитина розуміла, що у її навчанні й розвитку зацікавлені всі. Заохочуйте: «Якщо ти виконаєш це, у неділю ми разом підемо в парк, ти зможеш трохи пограти в комп′ютерні ігри і т.ін.»

ШКОЛА – НЕ ПОКАРАННЯ
Ніколи не кажіть дитині: «Школа – це серйозно», «Ігри закінчилися, тепер ти вчитимешся» або «Із двієчниками ніхто не дружить». Дитина й так схвильована, а такими переконаннями ви додасте їй невпевненості у власних силах. Ліпше нагадайте, скільки вона вже знає і що вміє робити. Малюк має повірити, що вчитися – дуже цікаво, що він неодмінно з усім впорається.
– Хвалити треба навіть за найменші успіхи, – переконана пані Тетяна. – Коли ж дитина не виконала завдання, скажіть: «Ти ж наступного разу постараєшся і зробиш краще. Мені це буде дуже приємно». Завжди висловлюйте своє задоволення або невдоволення. Але не перевантажуйте малюка – нехай навчається по 30 хвилин на день, і не більше. Не варто, щоб він годинами сидів і плакав за якоюсь роботою.
Пам′ятайте: якщо торік у школі мали проблеми, то й цьогоріч вони нікуди не зникнуть. Головне – ваша увага, співучасть і розуміння. Коли друзі гукають пограти у футбол, а батьки в цей час наполягають на додаткових заняттях з математики, починається істерика. Ліпше дитину відпустити погуляти, бо користі з такого навчання мало. Подумки син однаково буде надворі. А потім можна і покарати, наприклад, не дозволити дивитися улюблений мультик чи фільм. Або ж запропонувати, щоб дитина сама придумала собі покарання.

Ірина Голь