Напевно, у кожній сім’ї трапляються такі-от випадки, й часто батьки не знають, як їм чинити. Тому по пораду СіД звернувся до психолога-методиста Лідії КУРИЛО.
– Передусім зазначу, що проблема ролі тварин у сім’ї – суто міська. В сільській місцевості ставлення до братів наших менших переважно утилітарне, відтак здоровіше: собака потрібен, аби стерегти господарство, кіт – щоб ловити мишей. Є навіть такий собі кодекс честі: скажімо, якщо пес патрає сусідських курей, а мурчик періодично порається на столі, їх потрібно позбутися. Жорстоко? А хіба не жорстоко зарізати кабанчика, якого щодня доглядав і навіть встиг вивчити його характер? Відверто кажучи, більшість із нас аж ніяк не вегетаріанці. Та при цьому сповідуємо подвійні стандарти: вбивство одних тварин нас обурює, а інших – сприймаємо за норму. Не зайве нагадати, що собак спокійнісінько їдять корейці, а котів – китайці.
Межа між поняттями «любити тварин» і «любити тварин більше за людей» є дуже тонкою, тому батьки мають пильнувати, аби в їхніх дітей це не призвело до деформації особистості. Спілкування малюків з тваринами – завжди приємне, бо братів наших менших легко любити й легко бути їхніми улюбленцями. Стосунки з ними прості й передбачувані. Тому батьки мають пояснювати своїм чадам, що тварина може бути поряд. Але не більше. Звісно, вихованців треба любити, та не сильніше за людей і не замість людей. Тато й мама мусять пояснити, що тварини не можуть бути повноправними членами сім’ї, а відтак ототожнюватися з людьми.
Коли дитинка тягнеться до тварин, захищає їх, це передусім свідчить про її доброту. У молодшому шкільному віці діти є дуже сприйнятливими до виховання у них прагнення робити добрі вчинки. Загальновідомо, що добра дитина і скромна, і доброзичлива, милосердна. Бажання турбуватися про тварин формує в малечі таку рідкісну нині рису, як альтруїзм. Йдучи далі по життю, звісно, дитина вступає у певні, задані оточенням, стосунки: добра і зла, істинного й неправдивого, прекрасного і потворного. На основі цього формується її життєвий досвід. Тому, коли вона плаче, бачачи, як чистять рибу, або ж відмовляється їсти м’ясо, це свідчить про те, що дитина РОСТЕ ДОБРОЮ!
Багато хто вважає, що коли малеча не відчуває жалю до тварин, це призводить у майбутньому до виявів жорстокості, а то й до садизму. Але, можливо, це просто дитячий інтерес і пошук відповіді на чергове «чому»? Дітям часто притаманна невмотивована жорстокість, вони ще не знають, що комахи й тваринки можуть відчувати біль. Дорослі зобов’язані розповідати про це, а також разом аналізувати їхні вчинки.