Волохате і зубате…

Сьогодні наснився сон. На мене дивилися серйозні дитячі очі. А потім я побачила всеньке личко: білявий чубчик, ніжний ротик. Раптом дитя розтулило рота… повного зубів (!) і діловито сказало: «Розкажи-но мені казку».
І мене понесло: почала розказувати про принцесу, яка дуже хотіла народити дитинку, схожу на себе. Чудову дівчинку з довгим білявим волоссям, яке сягало б аж підлоги. Я назвала б її якось винятково-закручено. Приміром, Марія-Антуанетта…
Маля уважно подивилося і так само серйозно відповіло: «Розслабся. Ніяка я не Марія-Антуанетта. Я хлопчик. Бувай». І зникло.
…Вранці не втрималася, зателефонувала й розповіла чоловікові. Разом посміялися. І коли пішла на заняття Школи материнства, де нас вчили правильно дихати, тихенько сама до себе хихикала. Благо, тут до чудасій майбутніх матусь ставляться поблажливо.
Коли повернулася додому, розгорнула енциклопедію для майбутніх матусь, яка стала за цей час рідною. Так, квіточко моя, ти вже важиш 230 грамів. І якщо ти дівчинка (а на УЗД ми вирішили не дізнаватися стать – почекати, поки ще підростеш), то у тебе вже є примітивненькі яйцеклітини у яєчниках. Мої майбутні внуки і внучки! По всьому твоєму тільці з’явилося пушкове волоссячко, що його називають лануго. Кажуть, воно зникне незадовго до твого народження.
…А от від останнього речення я випадаю в осад. Бо воно гласить: «У вашої дитини вже сформувалися зачатки постійних зубів, які розташовані глибше, ніж зачатки молочних зубів».
Сон у руку, хай йому грець!


Ната ТОРСЬКА