Кореспондентка «Сім'ї і дому» ходила карпатськими стежками Арсенія Яценюка, завітала у село Княждвір – на батьківщину Арсенія Яценюка, та в Коломию – там він навчався. Галина Плугатор з’ясувала, що Арсенко мовби …готувався до високої посади.

Його часто називають «вискочкою», «кіндерсюрпризом української політики».
Проте у Княждворі, де й досі живуть родичі, вчителі, однокласники та друзі пана Яценюка так не думають. Арсена тут поважають не за посади і чини, а за те, що він «добра дитина» і «щирий друзяка». До села вчасно ходять автобуси, а ось із дорогами проблема (а де її немає?). Після призначення Яценюка селяни сподіваються на ремонт коломийського шляху та нові робочі місця...
Коли він став спікером, чимало місцевих спритників топтали стежину через княждвірське болото до старенької хати тітки Арсенія Яценюка Мирослави. Перед нашим приїздом вона якраз поралася біля давньої печі, що їх навіть по селах уже мало залишилося. У хаті родички високопосадовця нічого зайвого, тільки ваблять око вишиті подушки та рушники на портретах. Під ногами крутиться великий чорний кіт, вичікуючи, чи не кине господиня шматочок сиру або ковбаски.
«Спочатку я дуже раділа за Арсенка, а тепер щодня молюся, аби Бог дав йому сили й здоров’я вистояти серед усього зла та зробити щось для України, бо наш рід завжди був чесний та ґаздівський».

ЗАМІЖ ЗА ПРОФЕСОРА
В Анни та Григорія Бакаїв (діда й бабці Яценюка по материній лінії. – Г. П.) було четверо дітей. Марія, мама Арсенія, – друга. Окрім неї, княждвірські ґазди ростили старшу дочку Ірину та молодших Мирославу й Григорія. Родина жила на кутку, що називався Баня. Великих статків не мали, тримали корів, овець, з того й жили. У 1950-х Бакаї перебралися до Коломиї. Анна працювала прибиральницею у фотоательє. Григорій – на різних роботах. Їхні діти вчилися добре, але вступати до вишу вирішила тільки Марія.
– Вона у нас така весела, гарно співає, танцює, але найбільше сестрі подобалися іноземні мови, все про подорожі світом мріяла, – розповідає пані Мирослава. – Ось і Вступила до Чернівецького університету на французьку філологію. Там і буковинського красеня Петра з Кострижівки зустріла. Він поважний такий, акуратний, мовчазний та стриманий, усе в костюмі та краватці ходив. Співав гарно, під час служби в армії навіть хором керував. Петро вчився на істфаці. Марія з ним 1965 року на танцях познайомилася. За кілька місяців побралися, якраз на її день народження, 21 листопада. Я тоді сміялася і казала, що Марія собі «професора» вибрала. Як у воду дивилася: згодом обоє викладачами стали.

КНЯЖДВІРСЬКИЙ КРАСУНЧИК
1967 року в Марії та Петра Яценюків народилася донька Аліна. Дівчинка росла жвавою красунею. З дитинства виявляла лідерські риси. Батьки були заклопотані наукою та щоденними турботами, але звістку, що в них народиться другий малюк, сприйняли з радістю. Хоча через виховання дітей Марія Григорівна наукову роботу не закінчила. А чоловік кандидатську дисертацію захистив, з 1988 року – доцент, чотири роки був заступником декана історичного факультету.
22 травня 1974 року в Чернівцях у родині Яценюків народився син. Найбільше появі дитини раділа сестричка. А молоді батьки довго думали, як продовжувача роду назвати. Гадали – чи Ігорем, чи Романом. Але останнє слово було за батьком. Повернувшись із РАЦСу, Петро повідомив дружині, що записав сина Арсенієм.
Допомагати глядіти майбутнього спікера вирядили бабусю Ганну. Втім Арсенко був на диво спокійним і ніби відчував, що батьки багато працюють, а старенькій бабусі клопоту завдавати не варто, тому й не вередував.
Дошколяриком Арсен навчився читати. Відтоді з книгами не розлучався. Сідав у куточок, брав книжку, і так цілий день його ані видно, ані чути не було. Ще любив конструктор складати.
– Я навіть дивувалася, як він таким спокійним може бути, – веде далі тітка Голови Верховної Ради. – Дивлюся – сусідські хлопці і м’яча ганяють, і наввипередки бігають, і котикові бляшанки до хвоста прив’язують, а наш сидить і книжки читає. Напевно, думала, як батько, професором буде.
Діти Яценюків нічим не вирізнялися з-поміж сільських ровесників. Можливо, краще були вбрані. Проте мати з батьком, теж вихідці з села, не хотіли, щоб місцеві дітлахи почувалися ніяково поряд із міськими гостями. Тому вони завжди наказували Арсенові та Аліні ставитися до всіх з повагою.

АРСЕН ВСЕЗНАЙКО
1988 року в Чернівцях розпочалися проблеми з облисінням дітей, і Яценюки відвезли Арсена до родичів у Коломию. Мешкав хлопчик у будинку на вулиці Пекарській, 6, що в центрі міста, ходив до школи №1 з поглибленим вивченням англійської мови (там колись вчилася його мама).
– Ми з Марією разом навчалися у Чернівцях, жили в одному гуртожитку. Я знала її чоловіка, раділа їхнім успіхам, проте ніколи не думала, що вчитиму сина Яценюків, – розповідає Ксенія Фудаля, колишній класний керівник Арсена Яценюка, крокуючи довгим коридором до класу, де навчався майбутній спікер. – Хлопчика випадково віддали у мій 8–В клас, який, до речі, не вважався елітним.
…Осіннього дня поріг класу переступив високий худий підліток у сірому костюмі. «До нас із Чернівців прибув Арсен Яценюк, тепер він навчатиметься разом із вами», – повідомила восьмикласникам Ксенія Юріївна. Хлопчик усміхнувся та спокійно пішов до передостанньої парти біля вікна. Оскільки майбутній Голова Верховної Ради був чималенького зросту, на почесні парти біля вчителів його не садовили.
– Не було такого предмета, якого він не знав би, – розповідає ще один педагог Яценюка Віра Гуцуляк. – На уроках відповідав тихо, коротко й чітко, та й поводився зовсім по-дорослому. Здавалося, що він ніби живе у власному світі, літає десь за хмарами, але коли в Арсена про щось запитували, миттєво відповідав.
На новенького одразу ж звернули увагу. Хлопчаки мимоволі пройнялися до нього повагою. А дівчата… Ех, дівчата. Тоді Арсен і не думав про прогулянки в парку, кіно.
– Складалося враження, що кожен день у хлопчика розписаний по хвилинах, – мовить класна мама Яценюка. – Адже, окрім навчання, Арсен щодня тренувався у якійсь спортивній секції.
...Сьогодні за спікерською партою сидить 13-річний Роман Никорович із Нижнього Вербіжа. Він – староста класу, відмінник. Щодня хлопчак долає кілька кілометрів, аби навчатися у школі № 1. Роман мріє, що колись, може, теж потрапить у Верховну Раду, бо ж недаремно сидить за легендарною партою...
Через два місяці навчання у школі № 1 Арсена Яценюка знову забрали до Чернівців. Учителі та однокласники сумували за новачком, якого встигли полюбити. «Я писатиму вам та приїжджатиму в Коломию, адже тут мої родичі», – тихо та знічено сказав підліток, стоячи у дверях.

ДЕ НА СВІТІ Я НЕ БУДУ, РІДНІ ГОРИ НЕ ЗАБУДУ
Він справді не забуває рідних і друзів дитинства. Чимало з них також обіймають поважні посади. Втім, кажуть, це аж ніяк не заслуга Яценюка. «Він просто навчив нас уперто та сміливо йти до поставленої мети, – розповідає один із колишніх однокласників спікера. – Я радий, звісно, за Арсена, але моє ставлення до нього не зміниться, незважаючи на те, чи буде він Головою Верховної Ради, чи повернеться у Чернівці, чи й навіть до Коломиї. Він чоловік мудрий, усюди собі місце знайде».
...За останні кілька років у коломийській родині Яценюка один за одним відходили у потойбіччя найрідніші люди. Незважаючи на щільний графік, Арсен приїздив ховати родичів. Не оминає знаменитий племінник і тітку Мирославу, вітає з усіма святами. Вони довго сидять у старенькій хаті, смакуючи княждвірською печенею та голубцями на вишневих гілочках. У голові Арсена крутяться майбутні проекти та важливі державні справи, а тітка з Покуття тішиться та переживає за дитину, якій судилося бути однією з перших осіб держави.

СіД-info
Арсеній Яценюк народився 22 травня 1974 року в Чернівцях у сім’ї викладачів Марії та Петра Яценюків.
1992–1997 рр. – Президент чернівецької юридичної фірми «ЮРЕК ЛТД».
1996 рр. – закінчив юридичний факультет Чернівецького державного університету.
1998–2001 рр. – радник голови правління та заступник голови АППБ «Аваль».
2001 р. – отримав ще один диплом Чернівецького торгово-економічного інституту Київського торгово-економічного університету за спеціальністю «облік та аудит».
Вересень 2001 р. – січень 2003 р. – міністр економіки Криму.
Січень 2003 р. – лютий 2005 р. – перший заступник голови НБУ.
Березень-вересень 2005 р. – перший заступник голови одеської ОДА Василя Цушка.
Вересень 2005 р. – серпень 2006 р. – міністр економіки України.
Вересень 2006 р. – перший заступник голови секретаріату Президента, представника Президента в Кабміні.
Березень 2007 р. – грудень 2007 р. – міністр закордонних справ України, член РНБОУ.
4 грудня 2007 року обраний Головою Верховної ради України.
Кандидат економічних наук.
Одружений, батько двох доньок.


Галина ПЛУГАТОР