Конкурсний №442

Як воно буде у майбутньому – не знаю, та й знати не можу. Але я можу сміливо написати, як воно не буде точно… Кохана не кине мене, а я з горя не напишу мемуари про наше кохання, я не видам книгу, не отримаю премію з літератури і не стану геніальним письменником, кохана до мене не повернеться та ми не одружимось, я не переїду до Нью-Йорка, мені не платитимуть великі гонорари, мене не запросять на телебачення і тим паче я не знімуся в рекламі, мене, знову ж таки, не запросять до Голлівуду і не дадуть Оскара, я не стану ідолом мільйонів людей, мною не пишатиметься вся країна і я не буду найпопулярнішою людиною у всьому всесвіті, в мене не візьме автографа Білл Гейтс, а Скарлет Йохансон не жадатиме знятися зі мною в спільному фільмі хоча б у масовці, я не полечу до космосу і не стану парламентарем до марсіян, і вони не визнають мене істотою тисячоліття, і у власному маєтку десь в передмісті Лондона я не почую від прислуги: сер, чи не бажаєте Ви на сніданок пудингу?, і тим паче я не їстиму справжній англійський пудинг, я не матиму кілька островів, у моєму гаражі не буде двісті вісімнадцять колекційних автівок, в мене не буде чотирнадцять яхт та вісім літаків, я не проводитиму майстер-класи у найкращих вишах всесвіту, на мою честь не назвуть десятки міст у різних частинах світу і не поставлять тисячі пам’ятників, я не писатиму пісні, які повертатимуть людей до життя і не переможу на виборах у президенти Об’єднаних Континентів Планети Земля, не зупиню голод і не зупиню війни, не зроблю великих відкриттів, мене ніколи не полюбить Ірена Карпа, а мої слова не будуть кінцевою істиною, я не буду визнаним найвидатнішою людиною усіх часів та народів, й ніхто не започаткує премії імені мене, я не запрошуватимусь грати у театрі вистави, поставлені на мої ж власні твори, а Богдан Ступка не стане моїм найкращим другом, і від моєї гри не плакатиме весь світ, а від жартів не сміятиметься весь годинниковий пояс, лікарі не обіцятимуть мені вічного життя, а я не виглядатиму у п’ятсот років на двадцять чотири і не помру від зупинки п’ятого штучного серця… Люба, заради Бога, кинь мене, бо я дуже хочу скуштувати справжнього англійського пудингу!

Вільний Нік