Конкурсний № 455

Вона щойно закінчила кохати своє тіло і прекрасно відчувала два серця, які бились у її грудях. Розчинялась у останніх блаженних конвульсіях, не хотіла нікого. У неї є вона сама і серце, яке кохає інше. Серце. Для неї коханням було внутрішнє відображення ідеального зовнішнього. 1+ 0 =0. Дірка чи вхід? Одинока чи одна з ...?
Встала з втомленого нею ліжка, яке досконало знало кожну клітинку її тіла, яке єдине чуло її божественні крики, ліжко, в яке встромляла маленькі кігтики, коли зривала черговий оргазм... Це кохання до себе, чи, може, з ліжком. Або на ліжку з собою і з ліжком у собі... А ввечері воно відчуватиме два тіла, постаті двох богинь, які зливатимуться разом, безнадійно намагаючись створити фігуру, але так і залишаться двома паралельними лініями, які ніколи не перетнуться, двома половинами вагінального серця, яке не зможе перетнути чоловічий прутень.
Дотик рук. Сплетіння пальців. Вологі губи. Досконалі перси. Шорсткий язик кицьки, який ніжно вилизує валеріану у твоєму міжніжжі. Мить. Ще мить. Ще трохи... ііііііііііііі...........
Богиня йде через принципи не зраджувати своєму ліжку. Нехай. Вона знов залишиться «одна з» чи «одинока» і буде докохувати своє тіло, якому мало бути стороною трикутника...
Вчора богиня прийшла не сама. Сьогодні буде рівнобедрений трикутник, завтра дві половини перетнуть стрілою.
...Досконалість третього тіла довершує повну аморальність пред суспільством. Перехід межі за Едем, поза спокусою, у середині її. Відчуття стаху, що повністю поглинає твоє тіло, а потім віддає оргазмом у кубі, притягує хижаків, яким кортить поласувати вовчим м’ясом. Їх брудно купили за пляшку пива? Чи зняли на стометрівці? А може, їх об’єднала доля? Звела разом, аби позловтішатись, аби їм нагорі було на що глянути... Де ж, як не тут?
Переломні моменти дикої ненависті з частковим вкрапленням задоволення змушували випускати кігті... час від часу... Тільки глузд, який інколи повертався, тримав ситуацію під контролем.
Задоволення не змити водою і бруд не змити теж... Воно десь шматками позастрягало у порах душі, утворивши чорні цятки, яких неможливо позбутись. На жаль. Краще б ти кохалась з лялькою, яку так кортілось виграти. Ти цілувала її пластмасові губи, обіймала неживе тіло, а вона простягала руки і казала : «Ма-ма». Ти затикала їй рота своїм, аби не чути цих слів, вони були зайвими. Увесь світ був зайвим. Єдиними були ви. Твоє волосся на знак повної пристрасті охоплювало її тіло, вона суцільно належала тобі, вона ж бо ніколи не зрадить. Де тепер твоя лялька, мила? Може, й мені ти затуляєш рота вустами, коли хочу сказати: «Ко-ха-ю...», а ти хочеш почути: «ма-ма...».
Стрілка годинника показувала 333 , а ти подарувала мені один тюльпан, щоб згадати, що я одинока чи одна з....
Я знову поверталась у своє ліжко, докохуючи себе тим тюльпаном, як у банальному порнофільмі. Краще б я кохала ляльку, вона ж бо ніколи не зрадить...

Пані кураж