Конкурсний № 471

Акустичними системами в ті часи називали звичайнісінькі колонки. Нині навіть дівчата слухають айподи, але тоді для слабшої статі не існувало загадковіших слів, ніж апаратура, подовжувач, підсилювач, шнур, пульт, мікрофон, колонка.
Школа №277 вважалася прогресивною, можливо, саме тому в кожному кабінеті висіла «акустична система». Час від часу з неї методично продирався голос завуча з виховної роботи, який повідомляв про лінійку, суботник, екскурсію, концерт, кіно.
Ніхто не здивувався, коли під кінець останнього уроку з колонки, що висіла в правому верхньому кутку над дошкою, почулося знайоме шарудіння. Після перевірки – кількох профукувань і простукувань пальчиками по мікрофону – Віталій Григорович оголосив: «Увага! Сьогодні (пауза) в актовій залі нашої школи (пауза) відбудеться показ кінофільму (пауза)…» Несподівано динамік затріскотів. Тиша. Знову тріскіт. «Кінофільму…» – повторив Віталій Григорович. Почулося гиготіння старшокласників, що, виявляється, перебували в підсобці. «Хон…, – тембр голосу тепер відрізнявся, бо мікрофон, вочевидь, підсунули учневі, що ніяк не наважувався вимовити загадкову назву, – Хон…» Брови не тільки однокласників, а й учительки, заінтриговані оголошенням, запитально піднялися. Судячи з різночастотних звуків, що долинали з каптьорки, хтось юний зареготав, затуливши долонею мікрофон. Як же називається фільм? Нетерплячка з’їдала кожного. «Хон Гіль Дон!» – пирскання учня ошелешило всіх. «Повторюю», – посуворішав голос Віталія Григоровича. Регіт у підсобці досягнув такої шкали, що тепер мало хто вірив у ймовірність оголосити назву вдруге. «Сьогодні (пауза) в актовій залі нашої школи (пауза) відбудеться показ кінофільму…»
Сміхом зайшлися всі. Вчителька математики витирала сльозу, кихкали навіть відмінниці.
Після неймовірних зусиль завуча з виховної роботи старшокласники, які тішилися не стільки з нагоди просачкувати останні хвилини уроку, як із назви кінофільму, нарешті спромоглися запевнити: «Хон Гіль Дон».
Китайцям, звісно, не зрозуміти, що смішного в шедеврах їхнього кінематографу. Японці здивуються, чому українці сміються від «Тояматоканава». В’єтнамці обуряться, чому імена Той, Там, Гуєн і Гуйнг змушують мешканців схилів Дніпра усміхатися. Голландці запитають, чим же сер Де Гуй, воротар збірної Голландії, розсмішив дивакуватих українців? Іспанці не второпають, що кумедного в іменах Хуанітта і Педро Хуан Естебаль? Цікаво, що означають для заморських друзів прізвища Дмитренко, Петренко і Сидоренко?
Завдяки адміністрації загальноосвітньої середньої школи ми частково ознайомилися з культурою народів сходу, внаслідок чого актову залу того вечора заповнили вщерть. Хто ж він, цей загадковий Хон? – цікавило всіх, від малого до великого. Самотній китайський воїн, що боровся за добро – з’ясували після перегляду. Наступного дня майже всі хлопці записалися на ушу, щоб стати маленькими гільдонами.


Оверко Дундич