Конкурсний № 481

Зі шкурок шістдесяти кротів можна пошити чудову жіночу шубку. Ніхто ніколи не відгадає, з хутра якого звіра вона змайстрована. Всі будуть здивовано зиркати на дивний витвір шевського мистецтва і заздрити… І обговорювати поза очі…
Сто двадцять очиць більше не побачать тихої пітьми вузеньких підземель.
Кілометри тунелів, тонни вологого ґрунту висітимуть на тендітних плечах. Ноги довгі – бо шубка коротка. На довшу потрібно вісімдесят кротів. Сто шістдесят незрячих очиць. Вісімдесят разів швидко штрикнути лопатою у землю, що ворушиться і чорним могильним горбиком виростає на твоєму городі.
80 розритих могил!
Бр-р-р-р-р…
Мовчки перекидаю лопатою злежану весняну землю. Пахне прілим листям...
Моя жінка ніколи не матиме кротячої шубки.


Надія Хитка