Прамамою горілки вважають продукти бродіння ягід, фруктів чи березового соку. Потім людство винайшло пиво, батьківщиною якого вважають Давній Єгипет. Саме єгиптяни у 4 тисячолітті до н.е
навчилися варити пиво й робити вино. Римляни розводили вино водою у пропорції 1:3 і пили його лише на великі свята, однак це не вадило допиватися до чортиків, вшановуючи бога виноробства Вакха. Та поворотним етапом вважається відкриття дистиляції, що про неї у 8 столітті Європі розповіли араби.
Слова «vodka», «okovita» прийшли до нас із Польщі 600 років тому. Як не старалися утаїти секрет спирту, а його продукували тільки в монастирях, він став відомий широкому загалу. Саме тоді у сусідів, які навчилися отримувати виноградний спирт, був розквіт спиртогорілчаного бізнесу – готовий продукт поляки експортували німцям.
У Росії на ту пору пили біле і чорне пиво, брагу і медовуху. Для знаті готували медові напої, змішуючи мед з ягодами у співвідношенні 2:1, додавали прянощі й ставили бродити у дерев’яних діжках. Потім переливали напій у смолені кухви по 100–150 літрів і закопували. Найкращим вважався напій, витриманий 40 років. Селяни ж готували збадьорювальні напої простіше – змішували мед з водою, кип’ятили, додавали прянощі. Охолоджений напій змішували з закваскою й витримували три тижні.
Хай як ображаються російські історики, українці опанували дистиляцію раніше за північних братів. Інша річ, що росіяни наздогнали й перегнали всі народи світу в споживанні спиртних напоїв.

На фото: Титульна сторінка знаменитої дисертації

Оксана КУЦИК, Олег Шишко, Віталій Клімчук, Андрій Петрик