Ім’я Маргарити Червоненко потрапило в ЗМІ після того, як у вересні 2006 року на перегони «Прайм Ялта Ралі» її чоловік, фаворит та ледь не особистий охоронець Віктора Ющенка, Євген Червоненко приїхав з іншою жінкою. На запитання журналістів: «Ким ви доводитеся губернаторові Запорізької області?» білявка відповіла: «Дружиною». Нещодавно Марго розповіла їхню з Євгеном трохи страхітливу історію кохання і розлучення...

«ЧЕРВОНЕНКО ГАРНО ЗАЛИЦЯВСЯ...»
– Маргарито, Євген Альфредович заявив, що причиною розлучення стала ваша подружня зрада, до того ж із чоловіком, багатшим за нього…
– По-перше, я можу бути щасливою, вдовольняючись малим. Та й фінансових проблем у мене ніколи не було, тому що все життя гарувала та заробляла сама. Завдяки базовій економічній освіті я здатна з нуля побудувати будь-який бізнес. По-друге, навчилася робити все без чиєїсь допомоги! Ми з Женею були чудовим тандемом. Він генерував ідеї, а я їх реалізовувала. До того ж одночасно була і секретарем, і помічником директора, і експедитором, і бухгалтером. Відтоді як чоловік пішов у велику політику, керувала нашим концерном, що його, по суті, будували разом. І якщо після 19 років шлюбу Женя заявляє, ніби дружина можу зрадити тільки заради грошей, то мені це чути образливо.
– Як ви познайомилися з Євгеном?
– Його пріоритетом у житті завжди були друзі. Вони й познайомили нас у Львові, біля собору Святого Юра. Тоді обоє були одружені. Але пристрасть мали таку сильну, що, прагнучи бути разом, розвалили свої сім’ї. 1989 року, за часів Радянського Союзу, коли багато хронікерів писали: «Вона його за гроші полюбила» – це було смішно читати! Бо все починалося з почуттів. Але я швидко збагнула, що ще одним пріоритетом для Жені є робота. Тому зметикувала: якщо хочу бути частиною його життя, мушу працювати поряд з ним. У нас з’явилася спільна справа – бізнес, пов’язаний зі створенням вантажного автопарку.
– Роман із Червоненком був красивим?
– Так. Женя залицявся до мене майже рік. Хоча як може залицятися такий заклопотаний і діловий чоловік, як Євген Червоненко? Та й тоді він ще влаштовував перегони. Завжди було багато подарунків, але найбільше запам’яталися жовті тюльпани. Чоловік повернувся вночі з чергового відрядження, утомлений та виснажений, і просто так приніс жовті тюльпани. Такі теплі, такі несподівані...
– Як складалися стосунки вашої дочки з вітчимом і взаємини з падчеркою?
– Діти дуже дружили доти, доки не почали псуватися наші стосунки з чоловіком. Звісно, дівчатка хвилювалися. Віка вступалася за мене, Женина донька Саша – за тата...

«ВІН НЕ ХОТІВ СПІЛЬНИХ ДІТЕЙ
– Однією з причин, через яку розпався ваш шлюб, за словами Червоненка, стало те, що ви не мали спільної дитини…
– Євген Альфредович ніколи не хотів дітей із двох причин. По-перше, тому що прагнув бути єдиною дитиною в нашій сім’ї, а по-друге, його завжди влаштовувало, що я багато працюю, причому ефективно й успішно. Женя жодного разу не дав мені змоги бути просто мамою і дружиною. Але я все-таки спробувала народити. Кілька років тому, коли завагітніла і радо повідомила Женю про це, він почав наполягати на аборті. Ціною сліз та істерик я відстояла цю дитину. Але розчарування було таким сильним, що не оминула депресії. Лікарі переживали за мене протягом усієї вагітності. А Євгена Альфредовича не хвилювало те, що я потребувала турботи, любові й психологічної підтримки... Дівчинка народилася недоношеною і померла. Тоді я ще довго відходила...
– Що стало останньою краплею і ви подати на розлучення?
– Чому ви вважаєте, що ініціатором розірвання шлюбу була я? Коли ми вже не жили разом, а тільки вдавали щасливу родину, Женя кілька разів підштовхував мене до того, щоб на розлучення подала я. Натомість відповідала йому: «Будь хоч у цьому чоловіком!»
– Як ви дізналися, що в житті вашого чоловіка з’явилася Ніна?
– У нас не було такого, щоб Женя прийшов і сказав, що він покохав іншу жінку. Про Ніну я дізналася з газет. Хоча знаю: тоді у мого колишнього паралельно була ще одна жінка. Душевного болю після тієї публікації не відчула, оскільки внутрішньо розлучилася з цим чоловіком ще 2005 року. Я навіть рада, що Червоненко створив нову сім’ю, у нього тепер троє дітей.
– Ви не пропонували чоловікові більш-менш цивілізовано розділити майно?
– Звісно, я намагалася укласти з ним мир. Але з того нічого не вийшло... Ми домовлялися, а через дві години на мене знову сипалися образи. Шлюбного контракту не було, і тепер я шкодую про це. Хоча в моєму випадку цей документ не допоміг би, оскільки офіційно ми не мали жодного спільного майна.
– А на чиє ім’я було зареєстровано бізнес?
– На моє ім’я, але її відібрали за стандартною рейдерською схемою. Мій підпис підробили, і бізнес було переоформлено на ім’я Євгена Червоненка. Отже, судові процеси не зачіпають активів компанії, незважаючи на те, що як дружина я могла претендувати на добру їх половину. Понад рік тому подала до суду позовну заяву про розподіл майна, але жодного судового засідання досі не було. Навіщо моєму колишньому чоловікові зі мною щось ділити, якщо він і так усе має? А мене дотепер на жоден об’єкт не пускають. До того ж про наші сімейні проблеми Євген Альфредович першим розповів на публіку, ще й заявив: «Я у тебе все відберу. Ти ніколи не житимеш як раніше. Ти станеш убогою».

«ВІН ПІДНЯВ НА МЕНЕ РУКУ...»
– Чому ви так довго мовчали?
– Ніколи не оприлюднюватиму тих жахів, через які пройшла, тому що не маю на меті цією інформацією знищити колишнього чоловіка. Негаразди в сім’ї почалися приблизно відтоді, коли Євген Альфредович став міністром транспорту України. 2005 року в Ялті під патронатом Жені відбувалося ралі. І дійшло до того, що там він підняв на мене руку. Через цю образу переступити не могла...
– Коли чоловіка призначили губернатором Запорізької області, чому не поїхали з ним, адже дружина чиновника має їхати за ним на місце призначення?
Тому що Женя сказав, що я йому там не потрібна. Правда, через деякий час він почав телефонувати, просив приїхати, мовляв, хоче налагодити стосунки. Я погодилася приїхати. Відтак чоловік улаштував цілу піар-кампанію. Біля трапа мене зустрічали п’ятнадцять запорізьких чиновників, величезна кількість журналістів. Женя возив мене містом і показував визначні пам’ятки... Ваші колеги запитували у мене навперебій, коли ж переїду, а я мовчала, оскільки ми з Євгеном Альфредовичем ні на хвилину не могли зостатися віч-на-віч, щоб обговорити, чи й далі живемо разом, чи розлучаємося. Зате чоловік розповідав, що дуже сподівається на мій переїзд.
Женя був чудовий: якщо на нашому шляху траплялася калюжа, то підхоплював мене на руки й переносив через неї під спалахи фотокамер. А коли ввечері запитала: «То коли мені переїхати з речами?», він відповів, що цього робити не треба. Ми посварилися, і вранці я полетіла. Після мого від’їзду до Києва він не просто не кликав до Запоріжжя, а забороняв навіть приїжджати в це місто.
– Маргарито, де ви тепер мешкаєте?
– Після 20 січня я вселилася у київську квартиру мами, а вона повернулася до Львова. Зараз живу з дочкою і зятем. Але оскільки Євген Альфредович вирішив забрати собі геть усе, він замахнувся навіть на цю квартиру, що належала моїй мамі.
– На що живете?
– Маю новий бізнес, але не можу сказати, що почала його з нуля, тому що знаю наш ринок, законодавство.
– Чому ви не кажете про те, що саме робите?
– Не скажу доти, доки не поставлю цього дитяти на ноги, щоб мій колишній не зміг йому вставити палиці в колеса.
– Як історія з вашим розлученням вплинула на стосунки з друзями?
– У мене було своє коло приятелів, у Жені – своє. І вони майже не перетиналися. Мало того, багато моїх друзів не сприймали і не приймали Женю, казали: «Ти будеш з чоловіком? Тоді не приходь!»
– І останнє запитання. Нині ваше серце вільне?
– Так. Але мене тішить те, що воно не зачерствіло. Відчула, що хочу й можу стати щасливою, коханою. І скажу вам: можу і стану.



www.tabloid.com.ua