Суперрекорд встановлено! Заради «Євро-2012» харків’янин Микола Куценко пішки дійшов із Києва до Варшави, набиваючи футбольний м’яч. Рекордсмен щодня долав 42 кілометри 195 метрів, тож за 17 днів подужав близько 700 кілометрів, ударивши круглястого 850 тисяч разів!

«Тепер єдине, про що мрію, – це спустити м’яча й сховати його у шафу на місяців зо два, – каже щасливий спортсмен, який гідний називатися героєм. – Адже щодня мені доводилося не тільки не зводити з нього очей, а й годинами набивати то ногами, то головою, а ще у багатьох містах демонструвати майстер-класи для сотень хлопчаків та дорослих… До речі, я постійно відчував, як піт по ногах стікав у шкарпетки…»
Як СіД уже розповідав, протягом усього марафону Миколу супроводжували люди з обмеженими можливостями, члени Броварської громадської організації інвалідів «Прагнення». Щодня троє з них у візках їхали за спортсменом не зупиняючись, себто також перетнули чотири області й українсько-польський кордон. Марафонці розповідають, що в багатьох містах (а минали вони Житомирщину, Рівненщину, Львівщину) їх радо зустрічали і старі, і молоді, просто на дорогах для них влаштовували концерти, вручали короваї. Усього протягом марафону спортсмени подужали дев’ять (!) короваїв...
«Українці перші у світі, хто не просто зважився, а встановив такий суперрекорд, – наголосив представник «Книги рекордів України» Ігор Підчибій. – Тому ми неодмінно надішлемо документи з проханням зафіксувати результат наших спортсменів у «Книзі рекордів Гіннесса»
СіД запитав у пана Миколи, коли йому було найважче?
– Тоді, коли почали дуже боліти ноги. Здавалося, що вже не зможу вийти на дорогу, – зізнається футболіст-аматор. – Утім вельми допомагав масажист, а також дітлахи, які висловлювали захоплення й, попри дощ, мчали за нами, не вірячи, що я можу так довго утримувати м’яча у повітрі… Уже й не перерахую, скільки автографів роздав… До речі, за весь шлях (виходили о дев’ятій ранку, зупинялися на спочинок о пів на дев’яту вечора) довелося стерпіти чотири дощі, зіпсувати дві пари кросівок…
А ще Микола травмувався. Незчувся, як підвернув на мокрому асфальті праву ногу. Лише на ранок побачив великий набряк, по якому бити м’ячем було несила... Відтак майже 60 кілометрів зі Львова до кордону Миколі довелося жонглювати м’ячем лише головою, уряди-годи утримуючи його на шиї…
До слова, кордон із Польщею Куценко перетинав уночі, коли не було великих черг. Поки прикордонники оформляли документи, він ...утримував м’яча на шиї. Утім запланованих за кордоном днів не було: поляки сказали, що, аби провести таку акцію, слід домовитися про супроводжувальні машини з швидкою медичною допомогою, поліцією...
– Ми таки побраталися з Варшавою, – каже Микола. – Вирішили здолати марафонську дистанцію на березі Вісли… Утім, зізнаюся, звідти дуже кортіло додому, в Україну, бо ліпших людей, аніж у нас, годі деінде знайти…



Жанна КУЯВА