Григорій Килимник побудував двір… із пластикових пляшок!

На вулицях черкаського села Бузівки не знайти жодної пляшки. Односельці зносять їх до майстра, який перетворює пластиковий та скляний непотріб на дивовижні речі. Дві чотириметрові вежі, лазня, колодязь, водостік та огорожа – усе це зробив із пляшок 73-річний Григорій Килимник.

Дідусь Григорій усе життя працював із деревом, залізом та склом, але кілька років тому звичайна пластикова пляшка від лимонаду зруйнувала його стереотипи.
– Я подумав, а чому водостік неодмінно має бути залізним? Зробив водозбір із глини, а з пластикових пляшок змайстрував трубу, – пригадує експериментатор. – Уже кілька років система працює без проблем.
Наступним витвором пляшкового мистецтва став дах для колодязя. За словами Григорія Килимника, пляшки – це дешевий та довговічний матеріал, оскільки пластик і скло не бояться дощу, вітру та спеки. На початку роботи з новим матеріалом у майстра виникла проблема – чоловік не міг втямити спосіб з’єднання пляшок. Спочатку намагався їх клеїти, потім розчиняти ацетоном, аж доки на допомогу не прийшла дружина Людмила.
– Порадила спробувати скріпити пластик розпеченою праскою, – додає дружина. – Вийшло надійно, а далі чоловік паяльника пустив у хід.
Спочатку винахідник збирав пляшки по селу та на трасі Київ – Одеса, а далі односельці почали зносити це добро до його двору. Так з’явилися огорожа та вежа. Але вершиною модерного будівництва стала лазня.
– Міцні пляшки від радянського шампанського знадобилися, коли закінчилися гроші на будівництво. Я змайстрував із них стіну, – хвалиться Григорій Килимник.
Сам чоловік і гадки не має зупинятися на досягнутому: з кульок-дозаторів від горілки він робить «діаманти» для картин, а винні та коньячні пляшки стають казковими персонажами. Нині віртуоз працює над створенням «штучного» саду – сусідами справжніх дерев у ньому стануть пальми та кущі з пляшок.



Тетяна КОРОЛЬОВА, Черкаси