Цими днями виповнилося 130 літ від дня народження Айседори Дункан
Вісімнадцять років різниці у віці, Америка та Росія... В людині з іншого світу вона побачила загиблого сина, а він у ній знайшов материнське тепло, якого так бракувало в дитинстві. Біографи та психологи досі сперечаються, що поєднало російського лірика Сергія Єсеніна та пристрасну танцівницю Айседору Дункан.

Айседорі було сорок чотири, а Сергію – двадцять шість, коли вони познайомилися. Зламана неприємностями в особистому житті та загибеллю дітей, вона приїхала в Росію навчати мистецтва живої музики.
Уперше Єсенін побачив її в танці. Граціозність, пристрасність, інтелект – усе це не могло не розворушити творчої душі поета. Він підійшов знайомитися, але… Ні англійською, ні французькою мовою не володів. Щоб привернути увагу жінки, запальний хлопець зняв чоботи і станцював навколо Айседори дикий танок. Її це справді заінтригувало. Глянувши на юнака з золотавими кучерями, вона промовила: «Янгол...» І вже за мить зазирнула в очі й додала: «Чорт». Тоді вона навіть уявити не могла, як близько була до істини.
Цей день започаткував їхній роман… А спільною мовою стала мова кохання.
Пара з’явилася перед публікою лише через два тижні. Єсенін відвідував усі виступи Айседори й з кожним разом дедалі сильніше закохувався в неї. Та щойно затих шквал пристрастей і стосунки перетворилися на спокійний союз двох закоханих людей, поет показав свою норовливу вдачу. Російська лірична душа прагнула свіжих вражень та нових пригод. Разом із друзями Єсенін їх шукав на дні пляшки. Та материнська любов допомогла їй стерпіти усе: нескінченні крики, лайка, побої... Айседора пробачала і далі називала його своїм ангелом.
Хоча відома танцівниця мала чимало любовних пригод, вона ніколи не була заміжньою. Єдиним її офіційним чоловіком став Єсенін. Вони вирішили взяти спільне прізвище Єсенін-Дункан. Шлюб був укладений задля можливості оформити візу для виїзду до Європи...
Мандрівка до незрозумілого для російської вільної душі західного світу стала у їхніх стосунках початком кінця. Європа обожнювала танцівницю, її виступи мали надзвичайний успіх. Втім понад усе Айседора хотіла, щоб і Єсенін став відомий світові. Після кожного виступу виводила його на сцену, представляла глядачам молодого російського талановитого поета, називаючи його другим Пушкіним. Однак його натхнення лишилося в Росії, і за весь цей період він не писав жодного нового рядка.
Дедалі частіше він зазирав до чарки. Незабаром про це загомоніли у пресі, де чоловіка славетної Дункан називали п’яницею й скандалістом… А вона і далі писала на дзеркалах червоною помадою «Єсенін – ангел».
На зміну великим почуттям прийшли гучні скандали. Єсенін прагнув на волю, і Айседора його відпустила, а сама повернулася у Європу. Після цього вони вряди-годи обмінювалися телеграмами. Та одного разу на Айседорине «Кохаю тебе до кінця свого життя…» у відповідь надійшов убивчий рядок «Я одружився і щасливий».
...Через два роки після їхньої розлуки Єсенін вкоротив собі віку. А ще через два танцівниця сіла в машину, гордо закинувши шарф, з яким вона виконувала для Єсеніна один із найвідоміших у світі танців – «Танець із шарфом». Авто рушило – і славетний шалик, закрутившись на колесі, задушив Айседору. А досі живуть лише присвячені їй слова поета:
«…Не гляди на её запястья
И с плечей ее льющийся шелк.
Я искал в этой женщине счастья,
А нечаянно гибель нашел»


Євгенія СЛОБЛДАНЮК