25 лютого – уродини Лесі Українки.«СІМ’Я І ДІМ» згадала про її коханих.

...П’ятирічною вона почула з маминих уст розповідь про мавку. Легенди про озеро Нечимне дівчинка пам’ятала все життя. Біографи згадують лише про одні відвідини Ларисою Косач озера. Проте місцеві зі Скулина розповіли автору, що знають зі спогадів батьків та бабусь про численні приїзди «доброї пані з Колодяжного». Тонка поетична душа «доброї пані» цілком логічно могла відчувати світлі почуття до простих поліщуків, про що свідчать досить ревниві спогади скулинських жінок...
Чи не власну драму кохання описала Лариса у «Лісовій пісні»? У драмі, як і в Лесиному житті, дівчина не змогла поєднати долю з простим сільським парубком. Щастя материнства великій поетесі також не довелося пізнати. Своєрідною компенсацією стали для неї «немовлята-вірші», що їх вона пестила невимовними ніжністю та любов’ю.

МАКСИМ СЛАВІНСЬКИЙ

…Саме у чарівному куточку Полісся, серед замріяних верб на березі спокійного озерця, прийшло до юної поетеси перше світле почуття. Максим Слівінський – виходець із освічених селян, зазнайомився з Ларисою влітку 1886-го в Колодяжному, де її батьки мали чималий маєток. Максимові було вісімнадцять, Лесі – п’ятнадцять.
Коли вони знову зустрілися влітку 1892 року, взаємні почуття спалахнули з небаченою силою. То було перше, ще дівоче кохання волинянки. Так чи не так, а з іменем Славінського пов’язано чимало перлин Лесиної інтимної лірики: «Горить моє серце», «Стояла я і слухала весну», «Хотіла б я піснею стати», «Сон літньої ночі»… Вона зверталася до «пана Максима»: «Милий мій! Ти для мене зруйнований храм…».

СЕРГІЙ МЕРЖИНСЬКИЙ

«Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами, ти, мій бідний, зів’ялий квіте!» – ці рядки поетеса присвятила Сергію Мержинському, з яким познайомилася в Ялті. Між ними зав’язалася щира дружба, що переросла у кохання… Батьки не схвалювали доньчиних кроків, вважали, що вона марнує себе чужим лихом (Мержинський важко захворів), коли сама ледве стала на ноги після стількох недуг.
…На початку січня 1901 року Леся поїхала до Мінська, учетверте протягом року. Але цього разу не провідувати, а доглядати хворого. Сили Мержинського з кожним днем згасали. Майже два з половиною місяці Леся боролася за життя коханого. Та рятунку не було – він помер у неї на руках… Уже до кінця своїх днів вона не знімала одягу чорного кольору.

КЛЕМЕНТ КВІТКА

…Коли Леся вийшла заміж за Климента Квітку, їй було 37 років. Можливо, вони й не кохали одне одного, зате добре розуміли… Фактично Леся врятувала хворого на туберкульоз Климента, коли наполягла терміново їхати до Криму.
За фахом юрист, Квітка чудово грав на роялі, добре знав музику. З Ларисиного голосу він записав тексти й мелодії українських народних пісень, що їх 1917-го видав фотоскопічним способом. Климент Васильович пережив дружину на 40 років.




Віталій Клімчук