Днями в Києві відбулася презентація серії УФО – «Українська фотографія». Ініціювало її перше в Україні видавництво сучасного мистецтва «Артбук», що його заснував молодий і креативний Павло Гудімов (колишній учасник «Океану Ельзи»). Окрім захоплення фотографією та мистецькою літературою, 36-річний співак, арт-менеджер та дизайнер зізнався СіДу, що мріє відкрити власну кіностудію, побудувати музеї, а відтак стати мільярдером…

– Павле, що саме надихнуло тебе створити видавництво «Артбук»?
– Як на мене, в нашому сучасному мистецтві бракує сучасної книги... Складається враження, що, створивши щось геніальне, треба померти, й лише через років тридцять хтось зважиться продовжувати оту добру справу, приміром, видавати книги... Чому так має бути, адже українці талановиті й будь-яка книжка може змінити комусь життя?.. Крім того, в Україні відбувається дуже цікавий процес, якого у більшості країн світу немає. У нас є драйв, у нас є купа незаповнених ніш, а надто – в мистецтві...
– Ти направду так вважаєш? Звідки такі знання про закордон?
– Дуже багато подорожую і можу сказати напевно, що в жодній розвиненій буржуазній країні маленьке видавництво не змогло б видати серію «Українська фотографія» на такому рівні! Наші фотографи дуже талановиті, їх знають далеко за межами України. Мало того, там вони давно отримали нагороди за власні роботи… Втім за кордоном усі мистецькі ніші заповнено, все розписано по контрактах, і жодної можливості вільно щось робити. Натомість у нас за що не візьмешся – усе цікаве й незаймане… Тому, хай куди мене закине доля, із задоволенням повертаюся додому й починаю працювати…
– Ти теж любитель фотографії… Це для тебе хобі чи щось серйозніше?
– Звісно, я роблю це непрофесійно: просто знімкую те, що чіпляє... Відтак ці світлини демонструю на різних майстер-класах, семінарах, що їх проводжу по чотири, п’ять, а то й по десять разів на рік...
– Ось уже рік функціонує ще один твій арт-центр «Я Галерея», де проходять виставки фото, графіки, інсталяції, кераміки, – всього, що сучасне й креативне…
– Гадаю, за минулий рік в Україні багато чого змінилося. Мені вдалося вплинути на деякі процеси, тому мистецтво справді стає конкурентним… У нас живе багато талановитих художників, є чимало галерей, тож цікавість людей до мистецтва шалено зростає. З’явилася низка колекціонерів, які зрозуміли, що нині чи не остання нагода зібрати колекції за помірні гроші... Бо попит на мистецтво зростає, тому й ціни стрімко збільшуються…
– Уже відомою в Києві стала архітектурна майстерня Павла Гудімова «Я Дизайн», де створюють європейський інтер’єр, предметний дизайн, оригінальні меблі... Ти й у цьому береш участь… І співати встигаєш… От кліп нещодавно зняв, який став першим еротичним в Україні… Як усе встигаєш?
– Мені пощастило, бо маю дуже талановиту групу «Акцент», і разом ми зробили багато для української кінофундації, сприяли організації останнього Форуму видавців у Києві, зокрема розробили концепцію «Книга – це зброя»… Відкрили арт-центр «Я Галерея», де показуємо проекти класних українських авторів, видавництво «Артбук», студію «Я Дизайн», створили музичну групу «Гуд:мов»… Крім цього, ми підтримуємо українське анімаційне кіно… А нещодавно відзняли кліп «Баста», що його називають першим еротичним в Україні…
– Цікаво, за якими критеріями обирав людей, аби створити таку сильну, як ти кажеш, команду?
– За талановитістю. Спостерігаю, як розвивається людина, які має успіхи… А ще є таке поняття, як випробувальний термін, себто коли бачу, що у людини щось виходить, є зростання, тоді все класно… Втім, знаєш, це просто гра. От як у дитинстві – бавився, щось ножицями вирізав… Так і тепер. Тільки відповідальність більша. Й ціна іграшок інша...
– От-от, а тепер про дитинство поговоримо… І співак, і дизайнер, і фотограф... То від кого у тебе стільки талантів?
– Гадаю, це гени. Мій дід був дуже талановитою людиною: архітектором, фотографом і художником. Загалом у моїй великій родині чимало творчих людей... До речі, я вже у шість років мав власну виставку художніх робіт… Шкода, що тоді закинув малювання… Втім мама завше підтримувала мої вподобання, водила по всіляких виставках, галереях, відтак дуже органічно влився у творче львівське середовище...
– А коли прибув до столиці?
– Мені дуже сподобався Київ. Я й тепер називаю його містом класних людей. Тут багато хто підтримав мої ініціативи, разом ми багато зробили…
– Павле, насправді дивуюся, де знаходиш час на все?
– Допомагає страшна муштра помічників... Звісно, важлива в роботі відповідальність – і моя, і команди…
– Нині модно зніматися в кіно. Ще не думав про це?
– Мені ніколи. Та я хотів би заповнити й цю нішу. Надто відкрити кіностудію, де знімав би класні фільми, що їх дивилися б усі українці... Тоді став би мільярдером, бо мав би успіх, відтак видав би ще більше книжок…
– А як щодо заздрісників? Не боїшся їх?
– Які заздрісники в Україні? Заздрість – то не українська ментальність...
– Що порадиш молодим, які тільки-но стають на мистецький шлях?
– Починати й не зупинятися, намагатися ніколи не закінчувати творити…
– Поділишся творчими планами?
– Змінити Україну…
- Скромненько...
– Чесно кажучи, хочеться стати учасником формування української культури... Найбільші плани – це відкрити музеї по всій країні: академічні, живі, до яких стояли б черги… Важливо не забути й про те, що Україну як культурну державу не знають за кордоном, тож, розібравшись у собі, маємо розказали ще, які ми є... І найголовніше – не розгубити таланти, бо іноді трапляється таке, що коли ліпшає ситуація, то меншає митців…
– Надворі літо… Відпочивати будеш?
– Неодмінно кудись подамся. Європою я вже помандрував, але відпочити не вдалося… Хотілось би хоч на тиждень поїхати в Карпати, вимкнути мобільний, забрести десь у гори, полежати в траві й забути про все…


Наталія КОВАЛЬЧУК