Гайтана: «Я не заощаджУЮ на чорний день» Єдина на нашій сцені співачка з природним відчуттям стилю ритм-н-блюз розповідає, як їй вдається утримувати ритмічну рівновагу між роботою й особистим життям. – Ти кажеш, що нарешті навчилася любити себе. Це означає – колись ти себе не любила? – Правильніше сказати, раніше я не дуже зважала на власні потреби, інтереси й настрої. Весь час старалася, щоб усім навколо мене було гарно й затишно. Душа велелюдних компаній, невгамовна заводійка… Поряд зі мною було весело, всім здавалося, що так і має бути. Я теж так вважала, брала на себе відповідальність за інших, але мені це дорого коштувало. Всіх розважала, готувала якісь чудернацькі наїдки, влаштовувала свята, фонтанувала ентузіазмом… Вичерпувалася енергетично й емоційно, а часу для себе ставало дедалі менше... і радості також. По суті, я обслуговувала своє оточення! Це перетворилося на обов’язок, стало ніби ще однією роботою для мене. – А чи концентрація на власних проблемах не змінила твоїх стосунків із друзями? – Я люблю своїх друзів та близьких, але тепер спершу запитаю себе, чи маю на те сили й час? Сьогодні не переймаюся, якщо на день народження не зберу величезної компанії. А колись було – не доведи Боже хтось образиться. Я просто зняла з себе цей, що не кажіть, нелегкий обов’язок. Побути на самоті з власними думками чи провести день із коханим – такі тепер у мене пріоритети. Коли стану бабусею, то поринатиму в спогади не про гамірні вечірки або виробничі досягнення – згадуватиму дорогоцінні миті тихого щастя, душевного спокою. Я прагну бути щасливою, тому тепер більше волію звертати увагу саме на те, що робить жінку такою. – Але ж ти дуже багато й наполегливо працюєш. Чи нема тут протиріччя? – Так, я працюю багато, але для мене це теж задоволення. Просто вже не асоціюю себе тільки з роботою. Якщо мені набридне сцена, відразу облишу артистичну кар’єру. Треба бути чесною з собою і робити тільки те, що подобається, – таке моє життєве кредо. Довіряю внутрішньому голосу. Мама хотіла, аби її донька стала економістом, мала надійну професію й розмірене життя. Але я обрала інший шлях і не шкодую. – Знаєш, мені важко уявити тебе серед біржових графіків чи стосів паперів із фінансовими звітами, але я впевнена, що набута освіта дається взнаки – впливає на стиль мислення... Як вважаєш, у якій валюті зараз найвигідніше зберігати зароблене важкою працею, куди гроші вкладати? – У саму себе. Я не роблю заощаджень на чорний день. У мене не виходить збирати грошик до грошика. Не сповідую філософії «відкладеного життя»: от назбираю на машину, квартиру, ремонт (список може бути довгим) й тоді заживу щасливо. Я волію розвиватися професійно, особистісно, дбати про власне здоров’я, працювати над зовнішністю. Переконана, що, вкладаючи у свій розвиток, отримуєш величезні відсотки. Тепер я живу, ні в чому собі не відмовляючи, не обмежуючи витрат. Ось такі у мене «фахові» економічно-фінансові погляди на життя. – Ти багато мандруєш, регулярно буваєш на екзотичному материку – в Африці. Не буду запитувати про найяскравіші враження та відкриття, а поцікавлюся твоїм «найледачішим» відпочинком за останній час… – Це було після різдвяних канікул. Для всіх нормальних людей новорічні свята – відпочинок, а в мене у цей час найнапруженіша робота. І так я напрацювалася, що мій лікар діагностував жахливе виснаження. Відновити сили допомогла дуже дивна, як на мене, подорож. Я теплолюбна рослина, страшенно не люблю зими й активного зимового відпочинку, а сама поїхала в Карлові Вари. І що там робити, як не дудлити чудове чеське пиво й у різний спосіб не порушувати заповідей здорового життя? Їсти свинячі ніжки, лінуватися донесхочу. Саме це я й робила, а в перервах мерзла, гуляючи по місту уявними маршрутами бравого солдата Швейка. Не минала жодної антикварної крамнички, грілася у симпатичних кав’ярнях, приймала ванни з цілющою водою й просто дихала життям. Не певна, що повторю такий вояж, але він був для мене корисним... А по яскраві враження я вирушила на Гаваї – це справді райський куточок нашої планети. – Інтер’єр твоєї квартири прикрашає багато сувенірів з далеких країв? – З мандрів привожу купу величезну листівок, власноруч знятих фотографій, неодмінно національне вбрання тих країн, де побувала, ну й, звісно, музичні записи. Не все потрапляє на стіни та полиці моєї оселі, зате роблю багато приємних подарунків близьким та друзям. Органічно у мій інтер’єр вписалися сувеніри з Африки. Взагалі, усе оздоблення мого житла в африканському колориті. Тут різні відтінки піску, теракоти, сухих трав, ванілі, шоколаду, слонової кістки, старого темного дерева. Дуже гармонійний та затишний простір з яскравими акцентами та елементами декору. Друзі у захваті від атмосфери та енергетики, кажуть, відчуття наче у SPA-салоні. – Як видно з твого останнього альбому, етнічні мотиви, надто східні, знаходять своє місце й у твоїх піснях. Чи ти не стала прихильницею якоїсь з орієнтальних філософських шкіл? – Я люблю Схід в естетичному, декоративному сенсі, ба навіть у гастрономічному. Мене приваблює й музика, й образотворче та вжиткове мистецтво, радо на певний час поринаю в атмосферу Південної Азії... Але я далека від їхньої життєвої філософії. І взагалі сповідую різнобарвний стиль ф’южн. Створюю приватний, пристосований тільки для мене мікс з різних філософських систем. – І яке місце у твоїй системі цінностей посідає любов? – Найголовніше. Це таке загадкове й суперечливе почуття. Я щаслива прокидатися щоранку й відчувати, що кохаю й віддаю себе на всі сто. А навзаєм отримую почуття свободи, впевненості, розкутості. Відчуваю себе птахом, який може все, без обмежень... Водночас любов робить мене й нещасною, від неї бувають нестерпні страждання. Але без любові я не буду щасливою жінкою… Досьє СіДу Ассамі Гайтана (24. 03.1979 р., Київ) народилася у шлюбі українки та конголезця, до п’яти років жила в Браззавілі, потім повернулася з матір’ю в Україну, іноді наїздить у гості до батька. Дванадцятирічною стала кандидатом у майстри спорту з настільного тенісу. Співати почала в юнацькому ансамблі «Альтана», здобула музичну (саксофон) й економічну освіту, випустила три музичні альбоми. Може годинами нахвалювати здорове харчування, чудодійні дієти й рецепти... і так само натхненно розповідати, як вона порушує всі ті приписи (любить попоїсти проти ночі). Нині користується парфумами «Сinema», «Yves Saint Larurent», «Coco Mademоіselle Chanel». Сміливо комбінує одяг, не звертаючи уваги на модні бренди, співпрацює з українськими дизайнерами. Знімаючись у кліпах, здається на волю стилістів, але бачить себе радше хлопчиськом у кашкеті, ніж гламурною кицькою. Безпечно почувається вдома, у помешканні батьків та в автомобілі. Приватний символ свободи – велосипед. Ладна складати оди своєму вірному двоколісному другові, першому слухачеві всіх нових пісень. Улюблена співачка – Даяна Рос. Найкращий рецепт проти депресії – зібрати валізу й полетіти до Африки. Юка Гаврилова |
|||||
|