З життя незрячих Конкурсний № 481 Зі шкурок шістдесяти кротів можна пошити чудову жіночу шубку. Ніхто ніколи не відгадає, з хутра якого звіра вона змайстрована. Всі будуть здивовано зиркати на дивний витвір шевського мистецтва і заздрити… І обговорювати поза очі… Сто двадцять очиць більше не побачать тихої пітьми вузеньких підземель. Кілометри тунелів, тонни вологого ґрунту висітимуть на тендітних плечах. Ноги довгі – бо шубка коротка. На довшу потрібно вісімдесят кротів. Сто шістдесят незрячих очиць. Вісімдесят разів швидко штрикнути лопатою у землю, що ворушиться і чорним могильним горбиком виростає на твоєму городі. 80 розритих могил! Бр-р-р-р-р… Мовчки перекидаю лопатою злежану весняну землю. Пахне прілим листям... Моя жінка ніколи не матиме кротячої шубки. Надія Хитка |
|||||
|