Вустами Дитини Наш Юрчик дуже кмітливий та допитливий хлопчик і часто тішить усю родину власними висловлюваннями. * * * Увечері катаємося з Юрасиком велосипедом. Бачимо – в сутінках дідусь з онуком грають у футбол. Дідусь смаглявий, з вусами. – Мамо, а звідки тут взявся негр? – щиро дивується Юрчик. * * * Літнє сонечко добряче підпалило синочкові щічки й вушка. Він дивиться у дзеркало й каже: – Ну я й загорівся! * * * Кілька разів були з Юрасиком в гостях у моєї знайомої Людмили Петрівни. Синові там сподобалося. Через деякий час запитує: – То коли ми ще поїдемо до тієї Людмили з Петрівною? * * * Гортає книжечку про тварин. Раптом радісно вигукує: – О, дивися, білайн! – тицяє пальчиком на зображення оси. * * * Юрчик узяв жменю цукерок і їсть їх одну за одною. – Поділися зі мною, бо як з’їси всі, то зуби повипадають, – каже дід. – Ні, тобі не можна, бо в тебе нові не виростуть, – відповідає онук. * * * У наших сусідів прізвище – Солодуха. – Мамо, а чому в них таке прізвище? Вони що, люблять варення? – допитується малий. Записала мама Оксана ХВЕДЧЕНЯ, смт Торчин, Волинь |
|||||
|